ВМ-НФ Архівна версія
Нова платформа Шкільного Медіахолдингу "ВМ-НФ" 
http://zps19.at.ua/ (2018-2019 н.р.)

Рейтинг успешности

TOP-5

1 місце - Соляріс
2 місце - Дивосвіт
3 місце - Шкільна планета
4 місце - Ексклюзив
5 місце - Нью-Скіфія

Ведущий проект

Периодическое печатное издание - Журнал "Вестник Мечты". Недавно Вышел № 56! Читать >>>

Категории раздела

5-6 классы [49]
7-8 классы [30]
9-11 классы [63]

З 26 грудня 2016 р


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Главная » Статьи » По ту сторону экрана - 2016 » 9-11 классы [ Добавить статью ]

ВІТАЄМО У ВІДЧАЮ. ЗАЧИНІТЬ ДВЕРІ ЗА СОБОЮ
ВІТАЄМО У ВІДЧАЮ. ЗАЧИНІТЬ ДВЕРІ ЗА СОБОЮ
Рецензія на документальний фільм «Ласкаво просимо до Фукусіми» бельгійського режисера Алена де Алле
Анастасія Прокаєва
11 клас, 17 років;
Комунальний заклад «Навчально-виховний комплекс «Гарант» м. Лисичанська Луганської області, Україна
Керівник:
Дорофєєва Олеся Олександрівна

«Ви можете вибирати спеції: сильно заражені або помірно»
Я маю до вас питання. Відповідь – справа вашого сумління та совісті, але запам’ятайте відповідь. Ви маєте шанс щось змінити. Як робити вибір, коли від тебе наразі не залежить нічого, але твоя допомога може статися важливою для когось?
Що відчує людина, коли світ залишається поза межами зони «одягніть респіратор»? Як це, бути наодинці, коли єдине, що робить світ, - це говорить про тебе? Самотність, яка може тебе вбити, - ось про що фільм режисера Алена де Алле «Ласкаво просимо до Фукусіми».
Маленька трагедія кожного. Але кожних – десятки тисяч. І мільярди людей, що бачили, чули, співчували, не звернули уваги, допомогли. Маленький вибір – поїхати чи залишитись, можливість свідомо оцінити ситуацію – перетворюється на вибір всього людства. Головна проблема, яка постає перед героями фільму – звичайними громадянами та громадянками японського міста Мінамі-Сома – це вибір утікати від радіоактивного забруднення середовища чи залишитись у своїй домівці. До речі кажучи, герої фільму – звичайні родини японського містечка, вони мають дітей або не мають їх взагалі, це студенти, учні шкіл, лікарі, працівники станції.
Перед будь-якою людиною стоїть складний вибір майбутнього. 70 000 тисяч мешканців. Більшість цих людей, потерпаючи від проблем моральних та фізичних, вирішили виїхати звідси. Хтось вирішив залишитись тут. І фільм намагається показати, яким чином та чи інша людина прийшла до висновку, котрий, можливо, може змінити її життя докорінно.
Як на мене, найяскравіший момент фільму – це маленька історія про жінку, яка продає квіти. У своєму інтерв’ю вона каже, що люди раді вітати її у місті. Вони, її знайомі та незнайомі їй, бажають купити квіти у місті. Вони купують їх для могил. Але ця жінка розповідає також про дівчину, котра зайшла купити подарунок своїй матері. «Працювати і для життя також». А отже і жити також. Подібні речіважливо розуміти, відчувати, коли життя пропонує витримати смерть та страждання. Найважливіша думка, коли все навколо вперто намагається померти, залишити тобі на самоті з думками. Але ІМХО, як-то кажуть. Можете знайти свій.
Щодо самого фільму: не потрібно очікувати від перегляду емоцій блокбастера, коли б ви сподівались побачити щось на кшталт «Месників». Хто взагалі розраховує на подібні речі у документальці? Фільм Алле – це розумне кіно. І вам доведеться подумати – до перегляду, під час та після.
Приємною «родзинкою» стали кадри з самураями, які ніби довершують фільм, закінчують його. Традиційне свято для міста, котре ніби є знаменням відродження життя Мінамі-Сома. З цього моменту починається фільм, коли перед глядачами постає фігура воїна у японському одязі на фоні зруйнованого міста, розкиданих навколо речей та частинок вже минулого життя, ніби зустрілись різні епохи. Цим же фільм і закінчується. Тільки самураїв вже багато. І людей на святі теж багато. Замість зустрічі культури та руйнувань, поєднання культурних здобутків різних років.Я думаю, що таким чином автор намагався показати примирення людей із минулим та бажання починати все спочатку.
Мені здається, що, поміж всім іншим, цей фільм також про тісні родинні зв’язки у країнах Азії. Так чи інакше люди у цій стрічці пов’язані зі своїми батьками, дітьми, бабусями та дідусями. Один з героїв говорить навіть, що попри великий відсоток розлучених пар у їхньому районі, землетрус та аварія на атомній станції зробили родину ближчою.
Щодо візуальної частини. Мені сподобалась режисура та операторська робота Алена де Алле. Фільм виглядає трохи арт-хаузним, тому не всім може прийтись до смаку. Але клішейне «не для всіх» точно не до цього кіно. Воно зрозуміле та може статися близьким для будь-якої людини.Не кожна людина назве цей фільм улюбленим, але точно зрозуміє. Може зрозуміти. Я би навіть сказала, що Алле не претендує на якесь особливе визнання. Фільм зовсім не претензійний. Кіно невеликої групи людей про десятки тисяч людей для всього світу.
Трохи легка, повітряна картинкатільки дає фільму свіжості. Особливо в останніх кадрах. Темна гама кольорів, котра присутня більшу частину на екрані, надихає на думки про складну ситуацію у людей, відбиває колір думок. З часом колір на екрані стає більш світлим та легким, чим Алле намагається показати, як герої його фільму прийшли до рівноваги, зробили свій вибір, як наблизились до розуміння ситуації зі свого боку.
На мій погляд, музичне супроводження можна було б підібрати краще. Навіть, не те, щоби музика була поганою. Як на мене, піаніно надто типове для драматичних фільмів, настільки, що подібна музика втрачає свою особливість, музичний колір. Автори фільму – музичне супроводження було на совісті бельгійця Мішеля Меркманса– намагаються показатися надто європейською стрічкою, використовуючи типову для таких фільмів музику. Думаю, це тому що режисер – європеєць. Як варіант, можна було би використати більш національно-забарвлену музику. Східного колориту це додало би однозначно.
Підсумовуючи, я можу сказати, що документальний фільм бельгійського режисера, котрий, крім своєї, як на мене, чудової операторської роботи, є автором сценарного тексту, Алена де Алле «Ласкаво просимо до Фукусіми»вийшов щонайменше непоганим. Якщо не сказати справді хорошим взірцем документального кіно. Чудово дотриманий мінімалізм екранної картинки як данина японській культурі загалом. Постійні переходи від облич та постатей людей до зображення навколишнього світу теж роблять фільм атмосферним.
І океан. Боже, він неймовірний. Режисер показав нам його у 6 кольорах та відтінках: білий, сірий, темно-сірий, природній синій, сіро-синій, блідо-рожевий.У шести, Карл. Океан грізний та той, що приносить спокій. Океан у різних станах та формах, як зрештою і сам фільм. Фільм різнобарвний, прозорий, легкий.
Проте є ще одне, чого я не сказала. Соціальна важливість таких кінопроектів. У 2011 році світ дізнався, що атомна енергія може вбивати. Але вона підступніша навіть за людину, котра знається на вбивствах краще за всі інші створіння на Землі. Радіація вбиває повільно. І, ми – українки та українці, знаємо, що це за слова. Думаємо, що знаємо. Ми мали б пам’ятати, що це значить. Але ми забули. Можливо, цей фільм нагадає, щось давнє та не менш трагічніше. Можливо, цей фільм стане початком боротьби за чистоту та здоров’я довкілля у всьому світі. Але це не точно.
«Я поїхав до Чорнобиля, щоб зняти, що там відбувається через 25 років після катастрофи. Я був здивований, що тут Чорнобильську катастрофу розглядають як щось, що закінчилося. Це не так. Завдяки роботі над цим фільмом я зрозумів, що у атома дуже довге життя, а у людей - коротка пам'ять» [1].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
[1] http://izvestia.kiev.ua/article/14569
Категория: 9-11 классы | Добавил: (12.04.2016) | Автор: Анастасія Олександрівна Прокаєва E
Просмотров: 259 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
avatar

Форма входа

landmarks

Проверить текст на соответствие информационному стилю - очистить от словесного мусора >>>

Перевірити текст - знайти можливі помилки >>>

Эссе и рецензии "По ту сторону экрана - 2018"

Выпуски газет

Січень 2018: Кристалл, Луч солнца, Феникс, Нью-Скифия, 220V - next, Искорка, Эксклюзив, Шкільна планета, Максимум адреналина, Орео, Солярис,

Спец-випуски - "Mediaschool - 2018" Промінь сонця, Іскорка, Дивосвіт,

Лютий 2018: Дивосвіт, Кристалл,

Березень 2018: 21 век, Нью-Сити, Луч солнца, Кристалл, 220V-next, Эксклюзив, Максимум адреналина, Искорка, Шкільна планета, Орео,

Квітень 2018: Нью-Скифия - эко-выпуск, Луч солнца, Кристалл, Дивосвіт, 220V-next, Искорка, Феникс, Максимум адреналина, Эксклюзив, Солярис

Поиск по сайту

Друзья сайта

  • Новости ПШП

    Наш опрос

    Какие социальные медиа Вы используете в работе?
    Всього відповідей: 54