98 хвилин – і я побачила цілу історію під назвою «Зевс і Роксана», зняту режисером Джорджом Міллером. Важко навіть уявити, наскільки це масштабна праця – зняти фільм. Вважаю, задумане йому вдалося втілити на екрані. Прекрасно прописаний сценарій Томом Бенедеком, де знайшлося місце і жартам, і серйозним речам, і навіть неприємним. Влучно відтворив діалоги героїв, вклавши в їхні вуста знайомі всім слова. Таким чином зробив висловлення зрозумілими будь-кому. Фільм наповнений зворушливими епізодами як із представниками тваринного світу, так і з людьми. На мою, думку автор хотів цим фільмом донести дещо важливіше, ніж просто розчулити глядача, наприклад, те що ми всі повинні піклуватися про природу та тварин, намагатися якщо не відновлювати, то, принаймні, не зашкодити, не нищити дані нам багатства. Також представлені сімейні цінності. Адже кожна людина, передусім, бажає мати повноцінну сім’ю. Дівчата Джудіт і Нора та хлопець Джордан прагнуть такого простого щастя. Режисер зміг показати людям, що тварини можуть швидше знайти порозуміння, подолати будь-які перешкоди задля спільного благополуччя. Це є прикладом для нас. Хочу відзначити майстерну гру акторів, які прекрасно зіграли почуття своїх героїв, зуміли відтворити різні тривогу, веселий настрій, злість, сум, розчарування. Найбільше вразив кмітливий собака Зевс, потоваришував із дельфіном Роксаною, зробив відважний крок до свого щастя. Вважаю, тварини в цьому фільмі чимось нагадують людей, їхні героїчні вчинки, та прагнення повноцінного щастя. Загалом фільм дуже сподобався! Якби не конкурс «По той бік екрану», я б не подивилася такий шедевр кіномистецтва.
