Якщо ми хочемо, щоби черговий пік «груп смерті» минув, маємо змінити риторику розповідей про ці групи. Журналістам слід припинити популяризувати їхні назви та символіку й не давати інформацію про те, як можна покінчити життя самогубством? - повідомляє на сайті МедіаСапієнс Ярослав Зубченко. 

За словами Андрія Єлькіна, керівника медіаосвітнього проекту "ВМ-НФ", мова йде про роль ЗМІ у поширенні відомостей, які також грають певну роль у залученні підлітків до суїцідальних тоталітарних практик.

У матеріалі МедіаСапієнсу йдеться про те, що наприкінці 2015 року в Росії почали набувати популярності так звані групи смерті —  спільноти в соцмережах «Вконтакте» та Instagram, що схиляли дітей до самогубства. Алгоритм роботи подібних груп був доволі простим: дитина ставала частиною «гри», і щодня їй необхідно було виконувати завдання, які надсилав «куратор». Зазвичай спочатку це були малюнки на тілі, потім порізи, останнім завданням завжди було самогубство. Жертви мали надавати фото чи відеодокази вчинків, а самогубство бажано було транслювати онлайн. У результаті з листопада 2015 року по квітень 2016-го із життям покінчили понад півтори сотні дітей.

У грудні 2016 року про такі групи заговорили і в Україні, після того як 16-річна дівчинка вистрибнула з вікна багатоповерхівки в Маріуполі, виконуючи завдання квесту. Заговорили, варто зазначити, не дуже вдало. Як заявляють у ГО «Ла Страда-Україна» (організації, що займається, зокрема, захистом прав дітей), після повідомлення про це в ЗМІ зросла кількість дзвінків на гарячу лінію від потенційних самогубців та їхніх друзів. Новий бум розмов про «групи смерті» припав на середину лютого 2017-го, коли членів спільнот урятували від смерті на Івано-Франківщині, а потім на Херсонщині та в Києві. 25 лютого стало відомо, що кураторами «суїцидальних груп» (принаймні, деяких із них) виявилися студенти-медики.

Ситуацію у себе на Фесбуці проаналізувала національний координатор впровадження медіаосвіти в Україні Любов Найдьонова. Вона зазначила: 

"На жаль, медіахвиля наростає. На щастя, батьки звертаються до психологів. Більш конкретні моменти, які можуть бути корисні для обдумування розмови з дитиною:
Оскільки завдяки медіа тема смертельних ігор набула великого розголосу, діти вже зацікавлені, треба роз'яснювати таке:

- нагнітання напруження до цієї теми може бути частиною інформаційної технології залякування для дестабілізації ситуації в країні, мішенню таких кампаній є не тільки діти, але дорослі. Чинити спротив цим навязаним панічним емоціям, зберігати спокій - важливо;

- до ігри зараз долучаються діти з цікавості, оскільки чують звідусіль про неї, потрібно попередити, що учасники гри не просто самі в неї входять, але заводять усіх людей, які хоч чимось їм цінні; коли завдання досягають такого рівня, що дитина хоче відмовитися, на неї тиснуть загрожуючи вбити батьків, братиків-сестричок, друзів, знайомих чи просто невинних людей. Такий психологічний тиск - це не випробування і пошук свободи, це терор і пастка для відбирання свободи;

- ігра - це комерційний проект, спрямований на отримання грошей за перегляди, є люди, які наживаються, граючи маніпулюючи дітьми, сказати дитині, що ця гра - не про душевні переживання, не про смисл життя, не про душу, а про гроші, які хтось отримає за перегляд дитячих дій і переживань. Підлітки вперше шукають смисл життя, дорослі знають, як це буває нелегко, але мають досвід долання таких екзистенційних криз, а підлітки ще досвіду не мають, тому можуть заходити в гру для того, щоб випробувати себе загрозою смерті, перемогти свій страх смерті. Треба дітям пояснити, що пошук смислу і гра - це зовсім різне, що гра використовує твій душевний стан, щоб нажитися з нього".

Все це повинні враховувати медіапедагоги, плануючи роботу з профілактики тоталітарних наслідків використання підлітками сучасного Інтернету.