ВМ-НФ Архівна версія >>>

   
    
    
    
    
    
    
        

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 3 з 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
Форум » Медиаобразование в Запорожском УВК №19 » Курс "Основы медиаграмотности - 8 класс" » Что мы изучаем в этом году (Делимся полезной информацией!)
Что мы изучаем в этом году
mechДата: Четвер, 26.04.2018, 11:53 | Повідомлення # 31
участник проекта
Група: Администраторы
Повідомлень: 67
Статус: Offline
Що не так зі ЗМІ | Пізнавальне відео | HD

https://youtu.be/ypUcycOgNJU
 
mechДата: Четвер, 26.04.2018, 11:55 | Повідомлення # 32
участник проекта
Група: Администраторы
Повідомлень: 67
Статус: Offline
Манипуляции в СМИ: Как не стать ТВ-зомби

https://youtu.be/Ql4q963AeA4
 
mechДата: Четвер, 26.04.2018, 11:56 | Повідомлення # 33
участник проекта
Група: Администраторы
Повідомлень: 67
Статус: Offline
Массовая МАНИПУЛЯЦИЯ сознанием - зеркальные нейроны

https://youtu.be/yvI_KkTK7-U
 
mechДата: Четвер, 26.04.2018, 15:32 | Повідомлення # 34
участник проекта
Група: Администраторы
Повідомлень: 67
Статус: Offline
Мультики. Автор: выпускник ЗУВК №19 Артемий Лазарев

https://www.youtube.com/watch?v=NdqtjkBgf80

https://www.youtube.com/watch?v=ArJmW6ArDM4

https://www.youtube.com/watch?v=WDMLO7yDIhs - https://www.youtube.com/watch?v=Gz-VqTn7viU - https://www.youtube.com/watch?v=2luIxBq4gLs - https://www.youtube.com/watch?v=O43jSWz-Qco - https://www.youtube.com/watch?v=CbLLMEGg7mY - https://www.youtube.com/watch?v=ABJcin1mg48 - https://www.youtube.com/watch?v=AAE9wJ6pELU - https://www.youtube.com/watch?v=faOQ1sTao4U
 
mechДата: Четвер, 10.05.2018, 12:26 | Повідомлення # 35
участник проекта
Група: Администраторы
Повідомлень: 67
Статус: Offline
Жанри та жанрові різновиди телебачення

Журналістика як явище і як професія поділяється на інформаційну, аналітичну, художньо-публіцистичну. Це три засоби засвоєння життєвого матеріалу, що проявляється у трьох групах жанрів. Поза жанровою системою наша професія не існує. Серйозне уявлення про жанри – свідоцтво високої професійної кваліфікації журналіста.

Телебачення перейняло досвід друкованих ЗМІ та радіомовлення, і збагатило їх специфічними рисами.
Жанр – це тип відображення реальної дійсності, що склався історично і наділений рядом відносно стійких ознак.
В основу жанрового поділу покладена міра типізації, також враховується спосіб відображення навколишньої дійсності, функціональні особливості тих чи інших передач, їх частин, тематичні особливості, технічні умови створення.

1. Інформаційні жанри – проста фіксація реальності. Тут автор іде за конкретною подією, явищем. Композиція таких матеріалів диктується самим строєм події, що відбувається.До інформаційних жанрів відносять
- оперативні усні повідомлення
- відеосюжети
- короткі інтерв’ю та репортажі
2. Аналітичні – автор аналізує реальні факти, явища відповідно до своєї творчої задачі. При цьому композиція залежить від задуму автора.
- передача
- відео кореспонденція
- бесіда
- коментар
- огляд
- дискусія
- прес-конференція
- ток-шоу.
3. Художня документалістика – композиція залежить від образної системи. При збереженні документальності матеріалу автор використовує засоби художньої виразності аж до акторської гри. Визначальним тут є наявність образу. Функція художньої публіцистики – розкриття типового, загального через індивідуальне, окреме. Досягаючи повноти узагальнення, виявляючи характерне, художня публіцистика використовує образне зображення реальності, але цей образ створюється на основі фактичного матеріалу.
- замальовка
- нарис
- есе
- фейлетон
- памфлет.
Публіцистика – рід творів, які присвячені актуальним проблемам і подіям теперішньої дійсності; відіграє важливу роль, впливаючи на діяльність соціальних інститутів, слугуючи засобом суспільного виховання, засобом організації і передачі суспільної інформації. Говорять, про ділення журналістики на інформаційну та публіцистику, об’єктом якої є група причинно-наслідкових фактів, тенденції в житті суспільства, а метод – дослідження, аналіз, аторська оцінка). Цей поділ склався історично. Інформація відповідає на питання що? Де? Коли? А публіцистика розкриває причинно-наслідкові зв’язки між явищами і відповідає на питання як? Чому? З якою метою? Щотижневі аналітичні програми і подорожні нариси, зняті в екзотичній країні, підбірка відео повідомлень, отриманих по каналам супутникового зв’язку, бесід з бізнесменом – усе це публіцистика, створена журналістами.
  • Жанри інформаційного телебачення
    Замітка – інформаційний жанр журналістики, коротке повідомлення, у якому викладається певний факт. Це загально журналістський жанр, який використовують і в телебачення, і на радаі, і на телебаченні. Замітка також нерідко називають хронікальним повідомленням. Хроніка – це коротке повідомлення про факт. Найпоширеніший інформаційний жанр, основний елемент випуску новин. Замітка передається без відеоряда. Її використання виправдане, коли новина має безсумнівну і загальну цінність, а зйомка з тієї чи іншої причини неможлива, або відео матеріали ще не отримані. Підготовка і передача усного повідомлення в ефір зводяться до відбору, редагування і виголошення у кадрі. Критерії відбору – суспільна важливість, значимість матеріалу
    Нерідко вербальні замітки пропонуються телеаудиторії короткими блоками, об’єднаними тематично.
    Відеосюжет
    • повідомлення про офіційну, традиційну за формою подію (сесія Верховної Ради). При зйомках таких заходів оператор не потребує вказівок журналіста.
    • Сценарна, авторська – автор підбирає факт, продумує характер зйомки і монтажа.Такий відео сюжет являє собою міні-репортаж. Автор-журналіст обов’язково присутній при зйомці, на нього лягає організація роботи


    Звіт. Його тематична основа – офіціальна подія значного соціального, нерідко державної ваги. Журналіст має бути присутнім на місці події, але іноді звіт може вийти і без коментарів, аби продемонструвати об’єктивність у висвітленні події.
    Виступ у кадрі. Скоріше метод, ніж жанр. Може супроводжуватися показом кінокадрів, фотографій, графічних матеріалів, документів, може супроводжуватися показом ландшафта, оточуючої обстановки. Виступу в кадрі віддається перевага, якщо сама особа виступаючого викликає цікавість. І журналістські виступи (прями включення, стенд-ап).
    Інтерв’ю – розмова журналіста з соціально значимою особою по актуальним питанням. Це свого роду обмін поглядами, думками, фактами, свідоцтвами. В силу аудіовізуального характеру ТБ – інтерв’ю це не лише слова, а й інтонація, міміка, жест, поведінка співрозмовника. Видовищність підкреслює достовірність, і цим обумовлене широке розповсюдження жанра. Перед інтерв’ю обов’язково потрібно скласти список пттань.
    - інтерв’ю-думка – висловлювання з певного приводу
    - інтерв’ю-факт – повідомлення про щось, що відоме інтерв’юйованому.
    Інформаційне інтерв’ю – його мета отримати певні відомості; відповіді співрозмовника не є офіційними заявами.
    Інтерв’ю-портрет – його мете всебічне розкриття особистості. Нерідко є частиною екранного нарису.
    Проблемне інтерв’ю – ставить за мету відшукати різні точки зору на певну подію.
    Інтерв’ю-анкета – проводиться для того, аби дізнатися про різні думки з певного питання у різних співбесідників. Усі учасника задають одне і те ж питання.
    Протокольне інтерв’ю – журналіст задає загально узгоджені питання офіційній особі. Офіціальна особа дає офіційні відповіді, перепитувати і уточнювати не прийнято.
    Інформаційне інтерв’ю – таке інтерв’ю виконує дві функції – отримання суспільно важливої інформації і виявлення деяких особливостей особи.
    Репортаж – жанр журналістики, що оперативно повідомляє про подію, учасником якої був журналіст. На перший план виходить особистісне сприйняття, відбір фактів автором репортажу. Максимальне наближення до реальної дійсності, її показ у динаміці.
    За способом трансляції розрізняють
    - прямий – транслюється в момент, коли подія відбувається з допомогою пересувної телевізійної станції.
    - фіксований репортаж
    Репортаж може бути не коментованим – трансляція, використовується для показу найважливіших суспільно-політичних подій.
    Оглядний репортаж – показ цікавої дії, що відбувається регулярно. Репортаж з вулиць міста.
    Постановочний – провокаційна ситуація.
  •  
    mechДата: Четвер, 10.05.2018, 12:32 | Повідомлення # 36
    участник проекта
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 67
    Статус: Offline
    МАЙСТЕРНІСТЬ ТЕЛЕОПЕРАТОРА. ІСТОРІЯ ПРОФЕСІЇ

    Професія оператора багато в чому схожа на роботу художника, оскільки кінцевим результатом їхньої праці стає зображення, обмежене межами кадру або рамою полотна.

    Для необізнаних, професія оператор кіно і телебачення, завжди була і буде покрита ореолом таємничості. І не дивно: адже вона сплетена з десятка технічних наук і знань оператора в найрізноманітніших областях культури і мистецтва.
    Навчаючись в інституті, майбутні оператори протягом кількох років вивчають технічні та творчі предмети: світлочутливі матеріали і хімічну обробку плівок, композицію кадру і малюнок, оптику і освітлення, історію мистецтв, знімальне і допоміжне операторське обладнання, музику і фотографію, і багато іншого. А художній керівник курсу вчить своїх студентів вмінню бачити і розкривати на екрані навколишній світ очима творчої особистості.

    Професія оператора багато в чому схожа на роботу художника, оскільки кінцевим результатом їхньої праці стає зображення, обмежене межами кадру або рамою полотна.

    Тільки інструменти для отримання зображення у них різні: художник може намалювати малюнок шматком вугілля на стіні, олівцем на папері або написати мальовничу картину пензлем на полотні. Необмежені можливості з’являються у нього при роботі з зображенням за комп’ютером. Оператор ж отримує зображення з допомогою камери, світла, оптики, різноманітної допоміжної знімальної техніки.

    І художник, і оператор користується такими поняттями як вибір точки зору, масштаб, ракурс, світловий та оптичний малюнки, контраст і колорит і т.д.

    Телевізійний процес «живого» ефіру багато в чому схожий на театральне дійство, ще на зорі телебачення, в далеких тридцятих роках, перед виходом в ефір, передача, як і спектакль у театрі, ретельно репетирувалися. Необхідність в репетиціях була через специфіку телевізійної «кухні». Необхідно було розписати роботу декількох камер, що переміщуються в студійному просторі, по точках, встановити відразу на декількох побудованих декораційних майданчиках якісне світло, перевірити мікрофони. Нерідко, завдяки репетиціям, знімалася скутість запрошених до студії гостей. Навіть професійні ведучі телепередач нерідко відчували себе ніяково перед об’єктивами телекамер. Зупинити ж прямий ефір у разі виникнення будь-якої «накладки», вважалося неприпустимим; викручувалися в студії як могли. І цікаво було спостерігати, як дорослі і авторитетні в житті люди, запрошені в якості гостей на пряму телепередачу, нерідко нагадували учнів, що погано вивчили домашнє завдання. Тільки замість вимогливого вчителя, перед ними сиділа … чарівна диктор Танечка або Валечка. У разі необхідності, в її завдання входило морально підтримати схвильованого гостя і зняти скутість перед … об’єктивами телекамер. Звичайно, гості не боялися масивних апаратів або операторів, що стояли за ними. Найчастіше основною причиною такої поведінки ставало відчуття відповідальності перед величезною глядацькою аудиторією.

    Починаючи з останнього десятиліття двадцятого століття в прямий ефір починають виходять передачі, заздалегідь прорепетирувати які було просто неможливо. Саме на експромті у відповідях на нерідко жорсткі питання ведучих, на неадекватній реакції і поведінці гостей в ході полеміки між опонентами, що доходить іноді в прямому ефірі до прямого хуліганства і трималась увага величезної глядацької аудиторії, спраглої до видовищ. І сучасне комерційне телебачення охоче надає їй на вибір достатню кількість найрізноманітніших «видовищних» програм.

    На відміну від зображення, зафіксованого на кіноплівці, телевізійні кадри живуть одну хвилю: в «живому» ефірі вони виникають і зникають. Дуже небагато фрагментів таких передач залишаються в нашій пам’яті – така їхня специфіка. Однією з головною задач телевізійного ефіру є оперативно доносити інформацію. А вона дуже швидко застаріває, в більшості своїй, стаючи вже через декілька днів або навіть годин абсолютно непотрібною. Як, приміром короткочасний прогноз погоди. Зовсім іншу цінність для нас мають передачі, записані на якомусь з носіїв.

    Професія телеоператора – постійно розвивається. Однією з головних причин є стрімкий розвиток техніки, з якою він працює.
    Особливо наочно це видно на прикладі сучасного цифрового обладнання. Щорічно тут з’являється обладнання, що володіє неймовірними технічними характеристиками. Цифрові технології надають творчим особистостям необмежені можливості.
    Школа телеоператорської майстерності пройшла кілька етапів. Вони безпосередньо були пов’язані з розвитком телевізійної техніки.
    Становлення професії оператор кіно і телебачення

    Передумови для виникнення телебачення – передача зображення на відстані, були закладені ще в 80-ті роки 19-го століття, але офіційно перша телевізійна телепередача відбулася в Радянському Союзі в 1931 році. Вона передавалася за допомогою системи «механічного» телебачення. Його зображення всього в 30 рядків було статичним і на початку транслювалося без звуку. У технічному відношенні «механічний» спосіб передачі зображення технічно був безперспективним. Через малі розміри розгортки він не дозволяв зробити “механічне” телемовлення масовим явищем. Паралельно «механічному», з другої половини двадцятих років минулого сторіччя, з невеликим відставанням розробляється звичне для нас електронне телебачення. Вперше електронне зображення було отримано в 1925 році але було настільки нечітким, що його винахідники не відразу зрозуміли, що власне вони бачать на екрані?

    Протягом наступних семи років телевізійні передачі носять експериментальний характер. Саме в середині тридцятих в перших «кустарних» студіях-кімнатах і розроблялися основи телевізійного виробництва передач. Перші телевізійні передачі беруть приймачі, встановлені в ряді великих установ, заводів. З’являються телевізори, зібрані радіоаматорами. Але число телеглядачів дуже обмежене і обчислювалося сотнями.
    Регулярне «електронне» телемовлення в Радянському Союзі починається в 1938 році з введення в експлуатацію перших телецентрів: Ленінградського і Московського. На телецентрах почали з’являтися такі професії як «телережисер» і «телеоператор». А з 1939 року почалися пробні передачі в Києві та інших союзних містах.
    Найперші телевізійні камери були настільки громіздкі і важкі, що встановлювались на нерухомі штативи, позбавлені панорамних головок; учасники телепередач були змушені «розігрувати дію» перед абсолютно нерухомим апаратом. Зображення на видошукачі було не електронним, а оптичним і проектувалося на матове скло, причому, в перевернутому «догори ногами» вигляді. Точнісінько, як у павільйонного фотоапарата, що заряджається скляними фотопластинами. Перші нерухомі телекамери обслуговувалися інженерами й техніками телецентру.
    Але коли на Шаболовському телецентрі в Москві в300 кв. мстудії з’явилися відразу три встановлені на рухливі штативи камери, а великий студійний простір, обладнаний складним стаціонарним світлом, відмінною для тих років акустикою і системою вентилювання дозволив встановлювати відразу кілька декораційних майданчиків – вигородок, виникла необхідність у створенні кваліфікованих творчих груп.
    Для нових завдань камерний технік вже не підходив і в штатному розкладі телецентру з’являється нова посада: оператор телебачення. Телекамери удосконалюються: стають легшими і зручнішими в управлінні. Телеоператори переміщують їх по студії на рухомих штативах, одночасно відстежуючи композицію кадру і чіткість зображення. Багато років в посадові обов’язки телеоператора входило: забезпечення на знімальному майданчику необхідного рівня освітлення, виконання на вимогу режисера панорамування і переміщення камери в студійному просторі, а також відстеження чіткості зображення. І все. Телеоператор тут виконує обов’язки технічного співробітника телецентру.

    У 1948 році на телецентри країни надходять перші ПТС – Пересувні телевізійні станції. Поява цієї нової техніки розширила творчі можливості оператора.

    Нова техніка надала можливість телебаченню вийти з павільйону, з його умовними декораціями, на натурні майданчики і в інтер’єри – стадіони, площі, цехи заводів і фабрик, концертні зали, театри, музеї і т. д.
    З появою пересувних станцій на телебачення розвиваються нові жанри телепередач. Оператори освоюють найрізноманітніші знімальні майданчики. Тут стикаються з низкою технічних проблем: малочутливі трубки створювали складність у проведенні трансляцій. Кількість виїзного світла та схеми його розвороту заздалегідь прораховувалися провідним телеоператором телепрограми. Був потрібен вдумливий підхід і при розвороті важких, маломаневренних камер ПТС.

    Джерело http://1tvs.com.ua/ua....ofessii
     
    mechДата: Четвер, 10.05.2018, 12:32 | Повідомлення # 37
    участник проекта
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 67
    Статус: Offline
    Нові завдання сприяли зростанню операторської майстерності.
    Поява в 1967 році спочатку в студіях Останкінського телецентру в Москві, а через рік – на Київській студії кольорового телебачення можна порівняти з появою звуку в кіно в кіно. Колір на телебаченні викликав справжню революцію. Нарешті електронне зображення технічно стало мало в чому поступатися кінематографу. Надалі, історію розвитку ТБ прийнято ділити на періоди «до появи кольору» і «після його появи». До повного зникнення на телецентрах чорно-білих студій пройде не менше п’ятнадцяти років. До 1983 року в Україні була закрита остання чорно-біла студія.

    Працювати в кольорі – престижно. Перші кольорові стали програми «У світі тварин», «Очевидне – неймовірне», «Клуб кіноподорожей» і програма номер один – «Час». Глядачі намагалися не пропускати перші кольорові програми і дикторські оголошення – настільки вражаючим були для них передачі в «природних» фарбах. Зображення, що передається вітчизняним «Рубіном», приводило їх у захват. Але, вже на початку вісімдесятих років починають вибудовуватися нічні черги перед магазинами радіоелектроніки, де з підсобки торгували телевізорами, укомплектованими французькими, корейськими і японськими трубками. Більшості обивателів якість їх зображення здавався надреальною…
    Співробітники телебачення, що працюють над першими кольоровими передачами, приділяли увагу кожній дрібниці і деталі в кадрі. Пояснюється це не тільки недосконалою технікою, яка могла несподівано підвести, а й особливою вимогливістю технічних служб до кольорового зображення.

    Часи змінюються: і сьогодні чорно-біле зображення нерідко викликає у глядачів більший інтерес, ніж кадри, що переливаються тисячами кольорових тонів і відтінків.

    Поява відеозапису, (ВМЗ), небачено розширило творчі можливості телебачення. Саме завдяки йому з’являються перші відеофільми.
    ВМЗ, що знаходилось в розробці з середини 50-х років, на початку 70-е роки з’являється як чергове видатне досягнення розвитку телебачення.

    Природа раннього телебачення дуже близька природі театру, але не кіно. І тут, і там – миттєвість гри перед глядачем. І тут, і там – максимальна мобілізація учасників «прямої» телепрограми або спектаклю. Можна згадати чимало «задерев’янілих» учасників «живої» телепередачі, після сигналу, що сповіщає про вихід студії в ефір. Схоже хвилювання і напругу відчуває актор перед виходом на сцену. Відповідальність всіх учасників телепередачі перед глядачами через її ефірну швидкоплинність стає основною причиною їх хвилювання і, нерідко, скутості перед камерами. Відеозапис докорінно змінив природу телебачення, віддаливши його від театрального видовища і наблизивши до кінематографічного.

    Розширивши творчі можливості, відеозапис одночасно завдав серйозного удару «живому» телебаченню, в результаті – ослабла організаційна виробнича підготовка програм. Безумовно, це позначилося і на професіоналізмі операторів.
    Вже до кінця 80-х років монтувалося до 90 відсотків телевізійної продукції. Не останню роль в цьому зіграла і політична цензура: матеріали проходили перед ефіром попередній перегляд, часто з подальшими купюрами…

    Через деякий час керівництво Держтелерадіо, підрахувавши, у що обходиться створення телепрограми з використанням електронного монтажу, вирішило доцільним деякі з них повернути в «живий» стан і вчасно: люди, що вже давно не працювали в прямому ефірі, почали втрачати навички у роботі за телевізійним пультом.

    Поява в кінці сімдесятих років на вітчизняному телебаченні репортажних переносних відеокамер, (в Москві з 1979 року, в Києві з 1980 року), мабуть, як жодне інше технічне нововведення, з часом перейменоване в тележурналістський комплекс (ТЖК). ТЖК як жодне інше технічне нововведення, сильно вплинув на телеоператорську школу.
    Перші «ручні» телевізійні камери з’явилися на вітчизняному телебаченні з 1959 по 1963 рік. Недосконала елементна база, нестандартна частота відеосигналу, надзвичайно низько чутливі трубки, що володіють високою інерційністю, – не дозволяли тоді запустити їх в серійне виробництво.

    Перші професійні переносні камери почали проникати у вітчизняне телевиробництво в самому кінці 70-х. Ці моделі подавали відеосигнал по кабелю на переносний вслід за камерою відеомагнітофон. Його вага доходила до30 кілограм. Це дещо обмежувало операторську прудкість. Тим не менш, перша «БОШ-ФЕРЕНЗЕЙН» моделі КСА-90, маловідомої тоді західнонімецької фірми, володіючи «примхливим» характером (нелюбов до спеки, вологості, морозу і яскравого світла), практично все одно стала улюбленою «прийомною дочкою» в телеоператорському відділі.

    І вже до 1983 року вона виправдала цю любов, перетворившись на касетний камкордер Betacam. Поняття «камкордер» було запропоновано компанією SONY. Воно означало з’єднання в один корпус оптичної, камерної і відеозаписуючої головок. Менш ніж через 10 років камкордери виживуть з вітчизняного телебачення 16-міліметрове кінознімальне обладнання. Так студія «Укртелефільм» повністю відмовиться від вузькоплівкового кіно-процесу і перейде на відео-формат S-VHS, який щойно з’явився.

    А поки з новою 12-кілограмовою камерою на плечі, ще приєднаною кабелем до рулонного 29-ти кілограмового відеомагнітофона, встановленого на візку, оператор буде захоплюватися тими можливостями, які вона дає: з нею можна бігати, стрибати, присідати і нахилятися! Так виник невідомий раніше психологічний момент в професії телевізійного оператора – управління рухомою у всіх площинах камерою. Сьогодні сприймати такі рухи камери як досягнення техніки – дивно.

    Телеоператор, що автономно працює з ТЖК-камкордером, став менш контрольований, ніж оператор, який працює в студії або на ПТС. Він, нарешті, отримав можливість самостійно і оперативно приймати рішення, перетворившись на справжнього хронікера.
    А з 1992 року починається нова ера в розвитку телевізійної техніки – цифрове телебачення. Воно як жодне інше технічне впровадження вплинуло на подальший технічний і творчий розвиток світового та вітчизняного телебачення. Але про це буде розказано в іншій статті.

    Джерело http://1tvs.com.ua/ua....ofessii
     
    Форум » Медиаобразование в Запорожском УВК №19 » Курс "Основы медиаграмотности - 8 класс" » Что мы изучаем в этом году (Делимся полезной информацией!)
    • Сторінка 3 з 3
    • «
    • 1
    • 2
    • 3
    Пошук: